Горбульська Анастасія

До війни Анастасія Горбульська проживала в с-щі Копайгород на Вінниччині. Від 1923 р. селище було центром єврейської національної сільської ради. На той час там налічувалося понад тисячу євреїв. У 1937 р. чоловік Анастасії був репресований радянською владою і розстріляний. Відтак жінка самотужки ростила сина.

У липні 1941 р. Копайгород захопили німецькі війська, однак передали його під контроль румунських союзників. У селищі було організовано гетто, до якого потрапили не лише місцеві євреї, але і їхні одноплемінники з Буковини та Бессарабії. В’язні страждали від голоду, хвороб та важкої праці. Багато людей мріяли про втечу, однак мало хто знав, що після неї робити …

Будинок Анастасії Горбульської стояв поруч із гетто. Спочатку жінка носила євреям їжу та інші предмети першої необхідності. Більшість в’язнів Анастасія не знала особисто, але завжди була готова їм допомогти – і не тільки продуктами. Жінка перетворила свій дім на сховок для переслідуваних. Коли окупанти влаштовували в гетто облави, у її помешканні знаходили прихисток десятки євреїв.

Окупаційна адміністрація здогадувалася про таку діяльність Анастасії, тож їй не раз погрожували. Одного разу навіть пообіцяли спалити будинок з усіма, хто в ньому буде. Утім, у 1942 р. велику частину в’язнів гетто було переправлено до концтабору на станції Копай, за 5 км від селища. Навіть після цього Анастасія не припинила допомагати знедоленим. Щодня вона долала цю відстань, щоб передати своїм знайомим трохи харчів.

Навесні 1944 р. Червона армія зайняла Копайгород, і багатьом пощастило дожити до цього моменту саме завдяки Анастасії Горбульській. Після війни вона й надалі жила в рідному селищі, а місцеве єврейство не забувало про її добрі вчинки в часи випробувань.

Анастасія Горбульська померла в 1960-х рр. У 1992 р. за свої відважні вчинки вона була удостоєна звання «Праведник народів світу».